Українські вечорниці або як молодь розважалася кілька століть тому

Як сказав Тарас Чубай, український композитор та музикант: “В юності найважливіше пізнати себе”, і саме цим займалися молоді дівчата та парубки, влаштовуючи вечорниці, досвітки, вулицю та колодки. Завдяки таким дійствам створювалася система соціалізації молоді, яка виховувала в ній духовні та моральні якості.

вечорниці

Вечорниці: мистецтво українського ворожіння

Традиційно пора вечорниць починалася у вересні, коли сонце уже не так припікало, люди готувалися до приходу зими, а багатий врожай уже давно був зібраний у коморах. Місцем для дівочих посиденьок могла слугувати зручна та простора хата старенької бабусі або вдови. Господиню дому на час проведення вечорниць називали «досвітчаною матір’ю».

Якщо у селі було багато молоді, то створювалися так звані осередки вечорниць. На них були присутні як і дівчата, так і хлопці, які шукали своїх пар.

Хату обов’язково прикрашали, адже атмосфера була важливою. Переважно її освітлювали гасом, а столи застеляли скатертинами.

молодь на вечорницях

В Україні вечорниці поділялися на два типи: буденні та святкові, особливістю перших була робота (прядіння або вишивка), а особливістю останніх - розваги та знайомства, ошатний одяг та ситна їжа.

Навіть під час буденних досвіток до панянок в гості приходили хлопці з очеретяними сопілками та різними ласощами, співали веселі пісні, щоб вони не нудьгували.

дівчата на вечорницях

На вечорницях молодь не лише відпочивала, але й займалася гуртовою роботою. Дружки допомагали нареченій вишивати рушники до весілля, а хлопці перебирали квасолю, чистили картоплю та кукурудзу.

дівчата за підготовкою до вечорниць

На Лемківщині гостями вечірніх святкувань могли бути і люди похилого віку. Всі із задоволенням слухали їхні цікаві історії про життя.

В пам’яті українського народу залишилася згадка і про весільні вечорниці на Чорнобильщині. Це були неймовірні святкування, після яких влаштовувалися грища ( народні бали). На них також запрошувалися музиканти та танцюристи. Навіть обирався отаман, який керував дійством.

Картина з вечорницями

Ворожіння або чим тільки не займалася молодь, що дізнатися свою долю

Саме таким чином молоді дівчата сподівалися заглянути у своє майбутнє. Зерно, вода, вогонь, деревина та ще багато інших речей слугували атрибутами таких сходин.

Ворожіння

Цикл ворожінь починався з Дня Андрія, тоді дівчата закликали Долю в гості, гукаючи «Доле, Доле, гу-у!» . Якщо після цього обзивався молодик або гавкала собака, то це означало, що дівчина точно вийде заміж. Якщо було не було ніякої відповіді, тоді дівчина залишиться не засватаною в тому році.

Досить поширеним був звичай - виносити дзеркало на вулиці і вказувати ним на Місяць, приговорюючи «Суджений мій, ряжений, вийди до мене і поговори зі мною», тоді у ньому мало з’явитися зображення судженого.

Ворожіння на балабушках завжди подобалося українським дівчатам, адже долю для них пророкував собака( як найвірніший друг людини). Палянички змащували маслом, розкладали попарно на ослоні, а потім собака з’їдав одну балабушку з однієї пари, другу &mdash з іншої. Таким чином утворювалися нові пари і весілля мало відбутися так, як він наворожив.

Особливий звичай спостерігався на теренах Полтавщини, коли до хати приносили живу птицю (півня, курку або гуску). Ворожіння ґрунтувалося на поведінці птаха: якщо півень спершу пробував зерно, наречений буде хорошим господарем, а якщо кидався до води - ледарем та п’яницею.

дівчата за ворожінням

Хоча форми дозвілля трохи вдосконалилися за останні століття, але дещо таки залишилося незмінним - і це самобутність українського народу та дотримання традицій. Навіть зараз деякі дівчата вірять в магію ворожінь і не відмовляться від пророкувань на Андрія та Катерини.

Використані матеріали:

http://ethnography.org.ua

https://mala.storinka.org

https://gazeta.ua/articles

April 12, 2018 | View: 2697 | Categories: Культура | Tags: традиції, українські традиції, святкування, вечорниці, молодь

Мій список бажань

Last Added Items

У Вас немає товарів у списку бажань.